Початком глобального партнерства в інтересах забезпечення сталого розвитку регіонів стала Конференція ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) яка ввійшла в історію як «Саміт Ріо-92» і прийняла важливий для світової спільноти документ «Програма дій. Порядок денний на XXI століття».
Основою для «Програми дій. Порядку денного на XXI століття» стала доповідь «Наше спільне майбутнє» Міжнародної комісії з довкілля і розвитку яка працювала під егідою ООН з 1983 по 1987 роки. В до складу комісії ввійшли 22 спеціалісти з 21 країни. Комісію очолила прим’єр-міністр Норвегії Гро Харлем Брундтланд тому її часто називають «Комісією Брундтланд»
Провівши грунтовну оцінку стану довкілля і тенденцій його змін Комісія офіційно визнала що майбутнє людства знаходиться під загрозою і вимагає кардинально нової стратегії розвитку суспільства і його відношення до довкілля. Такою стратегією визнаний сталий розвиток (“sustainable development» -англ., «устойчивое развитие» -рос., «rozwoj zruwnowazonyj?» – пол.)
Згідно визначенням Комісії Брундтланд «сталий розвиток означає такий розвиток який, задовільнє потреби теперішнього часу проте не загрожує можливостям майбутніх поколінь задовільяти свої потреби».
Основні принципи досягнення сталого розвитку які викладені у резолюціях доповіді такі:
- Сталий розвиток повинен стати центральним керівним принципом ООН, урядів, приватних установ, організацій і підприємств.
- В основі сталого розвитку стоїть ощадне відношення до наявних глобальних ресурсів та екологічного потенціалу і відтворення довкілля, які ще зазнають руйнування та надмірної експлуатації.
- Хоча вирішенння нагальних екологічних проблем має важливе значення, стратегія їх завчасного запобігання є найбільш ефективним і економічним засобом досягнення екологічної безпеки розвитку.
- Найважливіші цілі політики в області довкілля повинні вкючати збереження миру, активізацію економічного росту, зміну його якості, вирішення проблем бідності, задоволення нагальних потреб людей, демографічних проблем, збереження та зміцнення природно-ресурсної бази, переорієнтації технології та врахування факторів ризику, а також комплексного підходу до питань довкілля та економіки у процесі прийняття рішень.
- Справедливий розподіл затрат на охорону довкілля і вигод економічного розвитку між країнами і всередині країн, а також між сьогоднішнім і майбутнім поколінням є одним з ключових факторів в досягнені сталого розвитку.